Ольга Міцевська
Публіцистика
Уроки кухонного крана
У нас на кухні прорвало кран. За мить все було у воді. Ця пригода раптово перервала всі мої міркування про те, що щасливою чи нещасливою людина почувається залежно від того, як вона ставиться до життєвих обставин. Але це своєрідне випробування моїх переконань додало сил, щоб з неприхованою посмішкою зібрати всю воду.
Найкраща проповідь
Зібрання наближалося до закінчення. Вона (а назвемо Її саме так – Вона – просто людина) напружено дослухалася до кожного слова промовців. І чим більше дослухалася, тим більше Їй хотілося зникнути з цього місця, розчинитися в повітрі або просто вийти. Але Вона не могла навіть поворухнутися, бо однією рукою тримала свою сонну доньку, а іншою стискала невидиму «пружину», яка не давала синові хоч мить спокійно посидіти. Та рука, що стискала «пружину», синіла від напруги, та, що тримала донечку затерпла та мимоволі похитувалася, ніби заколихуючи малу. Але Вона того не помічала, бо Їй боліло щось інше – більше, ніж просто руки. Боліла душа.
Випробування манною
Не знаю, як у вас, але у моєму житті часто буває так, що більш серйозні труднощі я переношу з легкістю, в той же час якась неймовірна дрібниця може надовго вибити мене зі звичайного життєвого ритму. А ще часто, коли я потрапляю в складну ситуацію, то починаю шукати в цьому якийсь позитив. В миті ж відносного благополуччя навпаки помічати щось негативне.
Радість ваша хай буде повна
За дослідження медиків, з цією хворобою хоч раз в житті стикається кожна людина. І за їх підрахунками на основі статистики останніх років до 2020 року ця хвороба займе друге місце серед причин ранньої смертності та інвалідності. Окрім того це захворювання здатне викликати ряд інших, не менш складних хвороб, як от порушення серцево-судинної системи і рак. Також воно сповільнює одужання людини після хірургічного втручання. А ще близько 10% людей, які страждають цим, закінчують своє життя самогубством.
Дещо про патріотизм
Або чому Бог не говорить українською?
Спочатку, коли я лише почала відвідувати п'ятидесятницькі служіння це не різало мені слух. Бо я не знала людей, які проповідують і пророкують. Та згодом, зрозумівши, що ці люди поза церквою розмовляють українською, й дотепер не можу достеменно відповісти собі на питання, чому ж через них Бог говорить до нас, які теж розмовляють українською, російською мовою? І ще один момент, читаючи й чуючи свідчення про те, як Бог дивним чином говорив до представників інших народів через уста людини, яка не знала їхньої мови, не зраз звучали слова, що пророцтва виголошувалися чистою літературною мовою. Російська ж, якою звертаються до нас, далека від досконалості.
Ковалі щасливої долі
Людина — коваль свого щастя, — стверджує відома приказка. Але коли процитувати її в християнському середовищі, вона викличе безліч заперечень, а то й обурення. Не ми ж, а Бог «виковує» нашу долю, Він — коваль нашого щастя. Людині головне, як то гласить поширений християнський вислів, прийняти Господа у своє серце й віддати своє життя в Божі руки. Та чи насправді все залежить лише від Бога? Якщо так, то чому в християнських колах стільки нещасливих людей?
Комплекс «суперхристиянина»
Чи може християнин бути закомплексованим? Років з десяток тому я б категорично відповіла, що ні, бо саме навернення до Христа звільнило мене від багатьох комплексів, які гнітили мене. Та за півтора десятка років ходження за Христом та набуття як позитивного, так і негативного досвіду, я зрозуміла, що це можливо. І саме ця закомплексованість стоїть на заваді нашому духовному зростанню.
