search
top

Юрій Вавринюк

Юрій Вавринюк

Бог дав мені щастя народитися 30 березня 1963 року на прекрасній волинській землі у християнській сім'ї. Батьки були простими селянами, але саме у цій родині я став християнином і поетом.

Як християнства, так і поезії мене особливо ніхто не вчив. Сама атмосфера в сім'ї, відвідування богослужінь з дитячих літ, віра та життя батьків дали поштовх до богошукань — і це спонукало мене в дорослому віці стати свідомим християнином.

Дитяча допитливість, відчуття прекрасного, цікавість щодо книг підштовхувала до експериментів з віршами.

Писати почав ще з шкільної лави. Але так як поряд не було нікого, хто б міг бути вчителем та порадником, ці вірші не можна було навіть віддалено назвати поезією. Вперше серйозно взявся за поезію, коли було вже за двадцять.

Як тільки розпочалася перебудова, наважився відіслати свої вірші в єдиний тоді у Радянському Союзі християнський протестантський журнал — і був страшенно розчарований, коли через деякий час вони повернулися назад, покреслені вздовж та впоперек. Це серйозно зачепило мої творчі амбіції. Але здоровий глузд змусив мене через декілька місяців ще раз переглянути зауваження — і я зі здивуванням сказав собі: «А все-таки мої критики праві!» З того часу почав серйозно ставитися до поетичної творчості, звертаючи увагу на художній бік своїх віршів.

Важливим фактором у моєму творчому зростанні стало те, що почав зустрічатися зі справжніми поетами, які могли оцінити та зробити аналіз моїх творів. І особливо мені допомогло те, що з 1992 року став працювати у християнській журналістиці. Я почав більше уваги приділяти творчості, я уже жив нею і у ній. Але найбільшим дарунком я вважаю те, що доля звела мене з Василем Мартинюком, який прийшов працювати літературним редактором у газету «Голос надії», яку я тоді редагував. Він закінчив філологічний факультет, мав свій поетичний доробок і саме він і донині є літературним редактором усієї моєї творчості.

Те, що я виростав у радянсько-атеїстичні часи у християнській родині, не дозволило мені здобути освіту — я закінчив лише профтехучилище за фахом токаря. Працюючи у газеті, а згодом головним редактором журналу «Благовісник», я вчився самотужки, на власних помилках, на своєму та чиємусь досвіді. Тому, оглядаючись назад, на свій творчий шлях, згадуючи свої помилки та пошуки, я бачу зараз своє завдання в тому, щоб допомогти молодим поетам-початківцям стати справжніми поетами. Мені болить, коли чимало християнських видань друкують поетичну сірятину, не турбуючись про високий рівень поезії, коли на богослужіннях звучать недосконалі до примітивізму вірші, які чомусь удостоюються високих епітетів «духовний», «богонатхненний». Мене турбує те, що автори (особливо це стосується християнських авторів) не хочуть сприймати зауваження та критику, апелюючи до того, що, мовляв, їм Сам Дух Святий послав ці рядки.

Це стало однією з причин створення власного сайту, який згодом переріс у сайт християнської поезії. А в 2010 році ініціював створення Луцької літературної студії "Слово", яка діє при журналі "Благовісник".

Брав участь як голова осередку у створені Спілки християнських письменників України.

З Божої милості я мав змогу випустити у світ дві друковані поетичні збірки: «Чекання» та «Дзвони вічності». Перша, правда, складається з двох — власне збірки «Чекання» та збірки «Голгофские лица», до якої увійшли поезії російською мовою, та оповідань. Потрохи народжується чергове видання, яке надіюся бачити надрукованим.

Друкувався у численних християнських виданнях, колективних збірниках "Поезія віри","Осоння віри", "Золота книжка", "На лузі Господньому".

Багато працюю як автор-публіцист. Друкувався у багатьох християнських виданнях. Працюю головним редактором журналу «Благовісник».

Одружений, маю шестеро дітей, двоє онуків. Проживаю у місті Устилузі, що на Волині.

Персональний сайт

Сайт української християнської поезії

Вірші

Прозові твори

Публіцистика

 

 

top