Віктор Гребенюк
(Брат Віктор)
Проза
Новели зі збірки "Тетрамерон"
Ох і неоднозначний він, цей пан ШІ!
Зі штучним інтелектом я познайомився, як і всі українці, торік, і маю сказати, що цей добродій може допомогти, а може й підвести.
На інформаційному порталі «Репортер» я натрапив на статтю про мої «Діяння небожителів», явно написану штучним інтелектом. Ця книга особливо лежить мені на серці: я доклав до її створення багато старань, але сюрреалістичний метод, який тільки й можливий для опису потойбіччя, не дав мені широкої публіки. Щоправда, були дослідження науковців у поважних журналах, але «Репортер» написав дещо «для загалу».
Воно ж дитя… (Колізей)
Блокадний Ленінград заклякав, але тут було тепло, бо всі вклякали в гарячій молитві. І пресвітер, хукаючи на руки, гортав Біблію, проповідував жменьці закоцюрблих стареньких та своїй малолітній онучці.
У цьому особнячку розміщувалось, кажуть, зібрання ще коли місто називалося на честь святого Петра, і потім, коли перейменували; а як розгромили все й розігнали – передали особнячок під антирелігійний музей. Училищу НКВС, що поблизу.
«І буде останнього дня…»
Хтось підійшов і погасив одиноку свічку: пахучий димок голубиною пір'їною злинув під баню, звідки Бог-Отець пильно й суворо дивився у храм. Воно й гаразд, бо хто зна, скільки їх та німчурá ще протримає в церкві, тож годі палити свічки, коли шибки вже сіріють.
Людей нагнали багацько: стоять, лежать, стиха перемовляються, моляться, квилять. Тісно, й тяжкий одух, проте за іконостас ніхто не заходить, і царські врата зачинені.
Шепучкий неспокій у церкві. Ждуть.
Манна небесна
Тимчиха лежала, і її розум обсіли тяжкії гадки, як вороняччя – голеє гілля. Часами щось їх полохало, вони з невдоволеним каркотом злітали, та знову обліплювали гілляки чорним листом.
З осені в Чураях не співали. То все було – скільки світ стоїть – співали Чураї: і на полі, і з поля, і вечорами на вигоні, розлого, розкотисто, і при колисці, тихенько, вуркітливо, і в церкві, й поза церквою… Теперечки не співають. Не співали ні весільних, ні колядок. Навіть не голосять за померлими.
Різдво разом
У Першій світовій війні сини України, розділеної між Австро-Угорською та Російською імперіями, воювали у двох ворожих арміях.
– За царя! За отечество! Ур-р-р-а-а!!
– Вперед! За цісаря! Слава!
Книгу Брата Віктора «Тетрамерон» можна придбати у книгарні «Ключі»
(Луцьк, просп. Волі, 2 – навпроти ЦУМу, біля юнацької бібліотеки;
тел. (0332) 29-94-01, 050 339-73-66, 067 570-57-97) або інтернетом (Pravoslavia.volyn.ua).
Скринька видавництва «Ключі»: kljuchi@ukr.net
Скринька автора: bravik59@gmail.com
