Перший поетичний конкурс-фестиваль Якова Бузинного

Учасники фестивальної частини

Світлана ШАНДРУК

м. Тернопіль
За фахом — лікар. Друкувалася в альманасі «Клубу слов'янської поезії» та збірнику «Подяка Богу».

 

Вибір

Ми зробили свій вибір:
Христос наш Господь!
Президент – справа декількох років.
Як почуєш цей поклик:
«До Мене приходь!»,
Залишивши простори широкі.

Ми зробили свій вибір
У цьому житті,
Бо вже іншого шансу не буде!
До пори усі партії й блоки людські,
До пори будуть правити люди!

Бог давно зробив вибір –
За нас заплатив
Неймовірну ціну – Свого Сина!
Добровільно Христос небеса залишив,
Щоб з Творцем примирилась людина.

 

Божі ресурси

Ти завжди маєш час для мене,
Ти маєш час для кожного із нас
І не обмежуєш гудком сирени –
Цілодобово Твій прийомний час.

Усі місця Твої по всій планеті,
Ти помістив нас кожного в сім'ю,
Де навіть лагідні бувають вперті,
Як чинять волю не Твою – свою.

Доволі кисню, щоб вдихнуть в легені,
Води достатньо спрагу втамувати,
І милуватись на луги зелені,
Як прийде осінь урожай зібрати.

Тепло і світло – сили всі життєві –
Лише від Тебе так багато всім!
Добро, любов й приємності чуттєві
І розмаїття квітів у красі.

Достатньо крові, щоб гріхи покрити,
Бо досконала жертва у Отця:
Господь дозволив до хреста прибити
Себе Самого – праведна Вівця!

Велике Боже серце всіх вміщає –
Лише схотіти нам туди прийти.
Чому гріхи свої ми не лишаєм
І хочем вирватись з Його руки?

Чому мені часу не вистачає
Прийти до Тебе, коли тихо звеш?
На неважливе час свій витрачаю,
А Ти це бачиш все згори і ждеш..

Прости і пригорни мене до Себе,
Бо правда, шлях й життя лиш у Христі.
Вмирать щодня і оживать для Тебе –
Це істина, а не слова пусті.

Та не боротися самим з собою
Своїми силами, яких нема.
А поєднатися навік з Тобою, -
Надія, віра і любов жива!

 

* * *
Молю за тих, хто ще не народився,
Кого з любов'ю виплітаєш в лоні.
Прошу за тих, хто гірко помилився
І ще до неба не простяг долоні.

Молю за тих, хто ще Тебе не знає,
Так задоволень в іншому шукає.
Спішить пізнати все і всіх навколо,
А ворог крутить каруселі коло.

Прошу за тих, хто опустив вже руки,
Щоби знайшовсь, хто їх підперти зможе,
Тай є такі, хто помира від скуки,
Візьми до праці їх, Всесильний Боже!

А тих, хто в праці загубив вже міру
І про небесне помишлять не хоче,
Сам зупини, промовивши з ефіру,
Не в вуха, а в серця їх, Отче.

Я лиш прошу – Ти можеш все зробити
І зробиш все якнайкраще для людини.
Молю, благаю і буду просити,
Щоб благодать Твою не пропустили.

 

* * *
Висохла криниця. Заржавіли труби.
Спрага та безсилля – ледь шепочуть губи.
Десь сльоза застрягла по дорозі в очі,
Сил не повертають такі довгі ночі.

Серце охололо – хто його зігріє?
А зелене листя швидко пожовтіє.
Хто зігріє душу своєю любов'ю?
Дорогий Ісусе, наповни Собою,

Пригорни до Себе, бо в Твоїх обіймах
Затишно та тепло, як ніде надійно.

Висохлого серця порожню криницю
Наповни водою – нехай заіскриться
Живою водою, дощем благодаті,
Оживуть хай мрії й бажання крилаті.

Щоб від Тебе, милий, я могла любити.
Тим, хто потребує, добре щось зробити,
Спрямувать до Тебе – Джерела Любові.
Сил даси – я вірю – у молитві й слові.

 

* * *
Є в мене дім – у ньому тепло й світло,
І з неба сонечко всміхається привітно.
В одних палаци, в інших лиш комірки,
Комусь – «версачі», комусь – шмат ганчірки.

В одних без сонця в тілі анемія,
Лиш би поїсти заповітна мрія.
Там без тепла в горняті замерза вода,
І до безсонних ночей тулиться біда.

Не зовсім добре й в кого на рахунку
Великі цифри є. Шукають трунку,
Бо статки є – мети життя ж немає,
І в золотих кайданах час минає.

Усе мине – і розкоші, і злидні,
Світанки, ранки та часи обідні.
І шати тіла зносяться під вечір.
Вже сил не стане розпалить у печі.

А що в душі - чи розкоші, чи злидні?
За все життя здобутки незавидні…
Чи темрявою ненависть блукає,
Й безвихідь п'ятого кутка шукає?

А чи претензій як рахунку в банку?
Образи кляті душать за горлянку,
І вже грудьми вдихнуть немає змоги…
Христос чекає за Твоїм порогом!

Рукою дотягнутися до клямки –
Від темряви залишаться уламки.
Спаситель серце вичистить до блиску,
За ним піти додасть і сил, і хисту.

Нехай в душі буде лиш тепло й світло
Як Сонце Правди засія привітно,
Палацом стане кожна комірчина,
Бо там живе Ісусова родина.