Перший поетичний конкурс-фестиваль Якова Бузинного
Учасники фестивальної частини
Ольга МАКСИМЕНКО
м. Київ
За фахом енергетик. Друкувалася в газетах «Нове життя», збірниках «Промінь любові і доброти», «Світло Господньої любові» і «Коли душа горить любов'ю». Автор збірки «Пробудження».
* * *
Який же бо чудовий світ
Ти сотворив, великий Боже!
Ти – наша скеля і наш щит,
І той, Хто завжди допоможе…
Твоя любов не має меж,
Вона, мов сонце, в небі сяє.
Коли до Себе Ти зовеш –
Любов Твоя нас огортає…
Ти бережеш усе життя
І сенс даєш йому щомиті,
Приймаєш щире каяття
Всіх тих, чиї серця відкриті…
І простягаєш небеса,
Щоб показать без краю вічність,
Даруєш світу чудеса,
Розпізнаєш багатство й бідність…
У Слові істину несеш
Із джерела води живої,
Бо в кожнім серці Ти живеш,
Перемагаючи в двобої.
Надія, віра і любов –
Це Ти, наш Боже Триєдиний.
Хай слава лине знову й знов,
А зло нехай навік загине…
І в наших стомлених серцях
Наступить мир, настане спокій…
Життя не матиме кінця,
Допоки Ти пильнуєш кроки.
Осіння соната
Осіннє небо і осіннє сонце,
Осінній ліс, і поле, і ріка,
Осінній промінь сонця у віконце,
Осінній день, який кудись втіка…
Осінній ранок в травах росянистих,
І хризантема біла у садку,
Осіннє поле, після жнив стернисте,
Осінній дощ холодний у струмку…
Осінній сум звучить, немов соната,
Осінній вік в сріблястій сивині…
І згадуються дні, роки і дати,
Коли були в житті щасливі дні…
Усе проходить, наче дощ осінній,
Стікаючи струмком в ріку життя…
Цвістимуть діти садом білопінним,
Продовжуючи на землі буття…
І Бог дарує нам велике щастя –
Молитви час, проведений із Ним.
Цей світлий час для нас – святе причастя,
Бо є осіннім, самим дорогим…
Осінній час – пора врожай збирати
І сіять зерна віри між людьми,
І Богу, наче батьку, довіряти,
Щоб буть Його слухняними дітьми.
І Він благословить за все любов'ю,
Пригорне ніжно, як Своє дитя,
Бо викуплений ти святою кров'ю
І маєш дар від Господа – життя!
Ми – українці!
Ми – українці! Бог нас сотворив!
І вклав в вуста чарівну дивну мову…
Він перед нами новий світ відкрив,
Але і розповів про зраду, змову!
Його життя є прикладом для нас,
Діла Його навіки будуть жити!
Своєю смертю кожного Він спас,
Щоб й думкою ми не могли грішити.
Любов Його – вона не має меж,
Бо тільки Бог уміє так любити.
І цю любов даремно ти береш,
Щоб в своїм серці Божий дар відкрити.
Бог кожному надію подає,
Але не кожний хоче її взяти,
Сприймаючи все так, як воно є,
Щоб від реальності кудись тікати.
Але приходить мить, настане час,
Коли потрібно правду захистити.
Випробуванням Бог гартує нас,
Щоб ми могли і жити, і творити…
Щоб зберігали віру з роду в рід,
Щоб внукам спадок Божий передати.
Ми – українці, і наш родовід
Нікому не дозволим розтоптати!
Молитва
Благослови, мій Боже, наш народ,
Многострадальний і такий терплячий!
І дай пройти в житті цей поворот,
Якщо не може буть у нас інакше…
Дай мудрості! І дай рішучих сил
Перемогти цю ненаситну владу.
Не відхиляй від України крил,
Допоможи і дай Свою пораду.
Мій Боже, Україну сохрани!
І дай можливість людям просто жити!
І волею Своєю кров спини,
Щоб ранами могли ми дорожити…
Мій Господи, Ісусе, Боже мій!
Скінчи війну, кровопролиття, сльози…
Не дай згоріти мрії у вогні,
І захисти усіх нас від загрози!
Народ наш Ти ніколи не покинь!
І укріпи в нас дух та силу волі…
Хай буде тільки так, так – і амінь!
Перемагай, Господь, у нашій долі!
Україна
Біжить дорога, стелиться стежина.
Та в кожного із нас вона одна:
Єдина, рідна, вільна Україна,
Вітчизна, мила серцю сторона…
Над нею небо, наче льон, блакитне,
Зелений ліс і золоті поля,
Розумні люди, добрі і привітні,
Багата урожаями земля…
Народ наш вимолив її у Бога,
Щоб мати батьківщину, рідний дім,
Щоб з неї починалася дорога,
Жилось щоб дітям затишно у нім.
Щоб ми жили, творили і любили,
Щоб віру мали в серці і душі,
І дарувать тепло навколо вміли,
В усім могли відчути край межі…
Приниження і глум не допускали,
Любили Бога, ближнього свого…
Надію світлу у душі плекали,
І все, що нам дісталось від – Його!
Від Триєдиних: Батька, Духа й Сина,
Того, Хто є – один-єдиний Бог!
Хто дарував Вітчизну – Україну!
І з ким щодня спілкуємось удвох…
У кого просимо благословення
І каємось щораз в своїх гріхах,
Хто посилає нам Своє терпіння,
Дає наснаг триматись на ногах…
Щоб ми пройшли усю свою дорогу,
Відчули світлу радість й гіркий сум…
Свою подяку несли тільки Богу
За чистоту і ясність наших дум.
Лише коли в народі буде віра,
Господь його добром благословить,
Бо Слово, що іде від Бога, щире –
Любить навчає і навчає жить…
Лише любов врятує світ від скрути
І подарує людям всім життя,
І розірве гріха кайдани й пута,
Надію дасть усім на майбуття!
