Перший поетичний конкурс-фестиваль Якова Бузинного

Учасники фестивальної частини

Олена ІСЬКОВА (МИКЛАЩУК)

с. Вербівці, Хмельницька область
Вчитель німецької мови, поет, пісняр. Друкувалася в численних газетах, альманахах, збірниках. Автор збірки «Рветься душа у небо».

 

Молитва (Господи, вірую в Мир!)

Господи, вірую в Мир!
В силу Твою і народу,
В Єдність країни й Свободу.
В Світло Твоє, що в негоду,
Темінь розсіює вшир.
Господи, вірую в Мир!

Хай буде воля Твоя.
Грішним не можна судити,
Тільки просити й простити.
Боже, так хочеться ЖИТИ!
Споєна кров'ю земля…
Та на все воля Твоя.

Боже, помилуй й спаси.
Молимось всі воєдино:
Війни спини в цю годину,
І благодатну зернину
Миру у душі неси.
Боже, помилуй й спаси!

 

Стукає осінь у шибку тривогою й болем…

Стукає осінь у шибку тривогою й болем,
Стелить під ноги з парчі дорогі рушники.
Йдуть засівати знаннями неоране поле,
Щирі й наївні, немов ангеля, першачки.

Боже, пошли для нас грішних щасливую долю,
Благословення з твоєї святої руки.

Що буде завтра?— дивимось в небо тривожно.
Скільки ще крові може прийняти земля?
Вся Україна схилилась в молитві побожно:
Хай Батьківщину прикриє крильми янголя,

Хай повернуться додому сини переможно,
Хай лине спів, а не ранений крик журавля.

Йдуть наші діти й всміхаються сонцю щасливо,
Кличе до школи їх пісня весела дзвінка.
Сповнить подвір'я життям дітвора гамірлива.
Міцно за руку тримає їх тата рука.

Тільки лиш доня опустить очата журливо:
Мамо, де тато?— і сліз розіллється ріка.

Доню, не треба. Вже завтра розвіються хмари.
Тато вернеться, ти тільки, дитиночко, вір.
Бозя пошле нашим кривдникам тяжкої кари,
В безвісті зникне війни закривавлений звір.

Тільки ще довго цих днів будуть снитись кошмари,
Й душі безвинні летітимуть прямо до зір.

 

Лист св. Миколаю

Виводила донечка букви старанно,
Святому Миколі писала листа:
«Я хочу прокинутись з сонечком рано
Від того, що тато мене пригорта…
Не хочу ляльок, і цукерків не треба!
Для інших діток ти віддай шоколад.
Щоб тільки в Вкраїні не рвалося небо,
І тато вернувся до мене назад.
Щоб мама не плакала більше ночами,
Щоб в неї в очах зазоріла весна−
Святий Миколаю, своїми ключами
Ти лихо замкни, що зоветься Війна!»

…Прокинулась доня, наївне дитятко,
Співала від щастя й крутила в лад.
Спинилась в порозі : «А де, мамо, татко?..»

Розтало дитинство, немов шоколад.

 

Я говорила з тишею і Богом…

Я говорила з тишею і Богом
На грані, де кінчається свідомість.
Змивали сльози брудом на підлогу
Усі гріхи, що лиш мені відомі.

І суєта лишалась за порогом,
Подарувавши в душу невагомість.

Спинився час у мареві безсоння.
Відплакали і мовчки згасли свічі.
І, падаючи в мороку бездоння,
Молитви з уст зривалися одвічні.

Сів ангел промінцем на підвіконня,
Новий світанок заглядав у вічі.

 

Молитва

Єдиний і Всесильний Боже
Прости нам всі земні гріхи.
Хай сила правди переможе
Прийдешньої війни жахи!

Дай мудрості і сил народу,
Від злих сусідів захисти.
Щоб в нас, як плата за свободу,
Не виростали скрізь хрести.

Щоб не пізнали наші діти
Гіркої долі сироти!
Ми хочем мирно жити в світі.
Невже це гріх? Тоді прости…

Очисти, Отче, наші душі
Від лицемірства і брехні.
Хай ідол ницого чинуші
Згорить в священному вогні.

Пошли нам єдність, дай терпіння,
Вкраїни храм благослови.
Хай мороку страшні видіння
Розвіють дзвонами церкви.

Не дай втонути нам в лихварстві.
Любов'ю освяти наш край.
Ну а тоді в своєму царстві
Небесну сотню пригадай.