Зустріч зі старшокласниками з нагоди Дня писемності

6.11.2019. Дев’ятого листопада з 1997 року в нашій країні відзначають державне свято – День української писемності та мови. Саме з цієї нагоди у Луцькій центральній бібліотеці для дорослих відбулася зустріч членів Волинського осередку СХПУ із старшокласниками. Віктор Гребенюк розповів про історію заснування Дня української писемності та мови, акцентувавши увагу на особі Нестора Літописця та прочитав новелу. А Юрій Вавринюк та Дмитро Довбуш поділилися своїми віршами.

Чому це свято відзначається саме дев’ятого, не восьмого і не десятого? Тому, що це день ушанування святого Нестора Літописця.

Преподобного ж Нестора вважаємо першим вітчизняним письменником, а першою книгою нашої літератури – «Літóпис руський». Щоправда, Нестор був творцем не всього «Літопису…», лиш автором-упорядником його частини. До нас дійшли імена тих, хто трудився над цим фоліантом до Нестора: ігумени Києво-Печерського монастиря Никон і Йоан. (Окрім того, його перу належать житія святих Бориса і Гліба та Феодосія Печерського.)

Хто ж він такий, цей Нестор? Імовірно, то його чернече ім’я, яке ж було при хрещенні – невідомо, і коли й де народився – не знаємо (близько 1056-го на Полянській землі, тобто на Київщині). Але знаємо, що десь після двадцяти років став насельником Києво-Печерської обителі.
Де вчився Нестор, також невідомо, але він був одним із найосвіченіших на Русі того часу. Історія, література, богослов’я, грецька мова – в цих науках він як риба у воді.

Справою життя брата Нестора, його багатолітнім чернечим послухом була книжна справа. Близько 20 років присвятив «Літопису руському» – величезній епопеї нашого народу, видатній пам’ятці історії, мови і письменства Русі-України. Складав його на основі архівних записів, що велися при князівських дворах, народних переказів, нотаток сучасників та своїх матеріалів.
У 1107 році він побував у Володимирі й Зимному, і наслідком цієї поїздки волинське літописання включено до «Літопису руського».

Свою хроніку преподобний довів до 1110 року (далі писали інші) й упокоївся, імовірно, у 1113-му. Похований у Києво-Печерській лаврі.

Що саме належить Несторові в цьому творі – питання доволі спірне. Але він точно є автором першої частини «Літопису руського» – «Повісті врем’яних літ» (врем’яних – значить скороминущих). А перші слова «Повісті…» такі: «Літописець руский с Богом починаєм. Отче, благослови. Повість временних літ черноризца Федосьєва манастиря Печерьскаго, откуду єсть пошла Руская земля, і хто в ней почал первіє княжити, і откуду Руская земля стала єсть. Се с Богом починаєм». Вважається, що цими рядками і починається вся наша література, у тому числі художня (Нестор був не просто хроністом, йому не чужа й художність викладу).

І от «з Богом почавши», через віки наша словесність не втрачає тієї духовної основи. Нині в Україні діє міжконфесійна Спілка християнських письменників, Волинський осередок – найактивніший. Працюємо спільно – вірні православної, католицької, різних протестантських церков, щоб проголошувати єдині для всіх християн духовні істини. Окрім того, що ми публікуємо кожен свої одноосібні книги й добірки, ще й випускаємо колективні видання: альманах «Осоння», збірка «Донбас – Волинь: в обіймах молитви»; разом із протестантами православний виготовив звукову книгу; один член осередку написав твір українською, інший – переклав на англійську і т. ін. приклади співпраці.