Перший поетичний конкурс-фестиваль Якова Бузинного
Переможці конкурсу
Номінація "Вірші для дітей"
1 місце
Ольга МІЦЕВСЬКА
Промінець
Пустотливий промінець,
Золотий веселунець
Зирк у дзеркальце — й кричить:
«Зайчик сонячний! Ловіть!»
Цей промінчик осяйний
Сонечка синок малий.
Непосида хоч — однак
Світить він неабияк.
Ти — для світу промінець —
Юний Божий посланець.
Тож даруй завжди і всюди
Дивне Боже світло людям.
Хмарки і каша
— Сьогодні знову каша,
Та я її не з'їм! —
Надулась доня наша
Й буркоче, наче грім.
А в мить ту за віконцем
Хмаринка пропливла.
І, підморгнувши доньці,
Надулась, як могла.
Враз сонечко сховалось,
Заплакав небосхил…
А доня кашу стала
Ковтати, що є сил.
— Я грому, — тихо каже, —
Більш не впущу в наш дім.
Хмарки ж, мов манна каша,
Ось дотягнусь — і з'їм!
Вікусині страхи
Нічка сонечко ковтнула
Чорним ротом хмари,
Розтягнулися довкола
Тіні, як примари.
Стиснув міцно страх Вікусю
У свої лещата.
Знов кричить мала: «Боюся!
Де ви, мамо, тату?!
Ось погляньте: з-попід ліжка
У моїй кімнаті
Виповзають змії нишком,
Як тут можна спати?»
Татова рука надійна
Вмить весь страх розвіє:
— Придивись — це ж лише тіні,
Де тут взятись зміям?
Ти забула, що за нами
Наш Господь пильнує?
Клич Його, як тата й маму, —
Він тебе почує.
…Руки-тіні простягнула
Нічка до Вікусі.
— Не боюсь! — мала всміхнулась. —
Я тепер з Ісусом!
Ранкове
Прокинулась нічка і хутко
Знімає зірчасту піжаму.
Так хочеться їй ще заснути
Між хмароньками-подушками.
Поніжитися, подрімати…
Та знову не спиться світанку.
І він вже почав прасувати
Барвистого дня вишиванку.
Колисанка
Спи, дитинко, у вечірній тиші
Ангел сон твій осіня крилом.
Он хмаринка сонечко колише,
Квітка задрімала під вікном.
Пташка вже співає колискову
Для своїх пташаток-діточок,
Дядько-місяць на хмарки шовкові
Розсипає сотні зірочок.
В тиші я схиляюсь на коліна,
Лине в небеса мольба моя.
Перед Господом в благоговінні
Ніжно шепочу твоє ім'я.
Завтра день новий настане знову.
В нім чекають нас нові дива…
Спи, дитинко… Й під святим покровом
Господа завжди перебувай.
