Василь Мартинюк

Не мовчи

Скрізь темрява — ні зірки, ні свічі.
Та ні, промінчик промайнув неначе.
Є світло, є! Душа аж плаче…
— Тобі привиділось, мовчи!

Грабують он, убивства і плачі.
Злочинці йдуть на крадіж сміло.
— Яке тобі до цього діло,
Іди куди ішов — й мовчи.

Он той пече з неправди калачі
І золоті всім обіцяє гори.
— Здалось тобі чужеє горе!
Нічого ти не чув, мовчи.

Поплескує лукавий по плечі,
Довірив поговір твоєму вуху.
Перечити йому бракує духу.
— Ще стане ворогом, мовчи.

Отак обмовники, убивці та рвачі
Безжально топчуться по совісті й закону.
За істину не станеш в оборону,
Бо страх нашіптує: — Мовчи.

— І ти мовчатимеш? Мовчатимеш до скону?
Опам’ятайся, не мовчи!
Є в Неба слова гострії мечі.
Візьми — і йди за істину до бою.
У цій борні Сам Бог з тобою,
Змагайся — і ніколи не мовчи.
А ще молитви золоті ключі
Відкриють сили й мужності дорогу,
І прийдуть ангели на допомогу,
Лиш вірний будь — і тільки не мовчи.