search
top

Назад

Віктор Гребенюк
(Брат Віктор)

Подвижник

Скільки встигла зробити ця людина! Саме так хочеться вигукнути, переглядаючи життя Івана Івановича Огієнка. 2012 року виповнилося 130 літ із часу його народження і 40 – із часу впокоєння, тож маємо нагоду освіжити в пам'яті шлях видатного українця.

Він прийшов у світ 14 січня 1882 р. в Брусилові на Житомирщині, був шостою дитиною в бідній селянській сім'ї. У два роки лишився напівсиротою: батько загинув. Змаленьку трудився в поміщицькому маєткові. Вбогому майже всі дороги до освіти були тоді закриті, тому Івась здобував професію в одному з небагатьох безплатних закладів – Київській військово-фельдшерській школі. (Сімдесят п'ять верстов пройшов пішки, аби вступити!). Вчився дуже добре, тож потому екстерном склав іспити за гімназію і став студентом медичного факультету Київського університету. Звідти Івана виключили за несплату, але він заробив грошей репетиторством, поновився, виборов спеціальну стипендію і закінчив університет із відзнакою (перевівшись на історико-філологічний факультет). Потім – Вищі педагогічні курси. Доктор філософії.

Після революції 1905 року з'явилася можливість публікуватись українською мовою, тож І. Огієнко надалі робив саме так. Уся його біографія – це тяжкий труд на ниві рідної культури й церковного життя. Працював у Товаристві «Просвіта», над багатьма видавничими проектами Наукового товариства ім. Шевченка. Був одним із найвидніших діячів визвольних змагань. Так, 1918 року став засновником і ректором Кам'янець-Подільського університету. Одночасно займав пости в урядах Української Народної Республіки – міністра освіти, міністра сповідань. Багато попрацював, щоб освіта й релігія доходили до народу його рідною мовою. Коли в 1920 році вся Директорія емігрувала, Огієнко деякий час лишався головноуповноваженим уряду в Україні.
Змушений і сам емігрувати, не покладав рук, живучи в тодішній Польщі. Безліч наукових і науково-популярних творів з української словесності, усталення літературної мови, історії Церкви, канонічного права, редагування кількох журналів, активна громадська робота на благо рідного народу займали його всього. Став засновником нової науки – палеотипії (галузі знань про стародруки).

У 1937 році Іван Огієнко овдовів. Прийняв чернецтво з ім'ям Іларіон, і з 1940 року став архієпископом Холмським і Підляським Польської автокефальної православної церкви. Скільки старань доклав для розбудови єпархії – годі й перелічити: сотні проповідей, заснування видавництва, друкарні, безконечні організаційні клопоти… У 1944 році, невдовзі перед приходом Червоної армії, владику Іларіона було піднесено до сану митрополита.

І тут ми підходимо до найбільшої справи життя цього подвижника. Розгорніть свою домашню Біблію, швидше за все на титульній сторінці буде написано: «Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена». Це – Святе Письмо в перекладі митрополита Іларіона. На той час попередні переклади вже були застарілі. Іван Огієнко ще мирянином зробив новий, уклавши договір із Британським біблійним товариством – найавторитетнішою світової інституцією в галузі перекладів Божого Слова на різні мови. У 1937-му було видано Новий Завіт, у 1942-му – Новий Завіт і Псалтир. А повністю Біблія українською була ще в машинопису. І ось уже чутно канонаду: до Холма підходить Червона армія. Владика Іларіон добре розуміє, що це значить для нашої Церкви. Перед від'їздом на Захід від опікується над двома найбільшими цінностями холмщаків і всіх українців – чудотворним Холмським образом Богородиці та Священним Писанням рідною мовою. Доля образа тепер добре відома: після бомбардування його не змогли вивезти за кордон, переховували і врешті-решт він потрапив до Луцька, нині знаходиться в Музеї волинської ікони.

Що ж до машинопису Святого Письма владика вчинив таке. Він знав, що НКВД має намір знищити український переклад Біблії, тому спорядив кілька груп вірних людей, давши кожній із них по одному примірникові. Котрась із груп мусила б дістатися Заходу. Уявімо собі лишень: жорстокі битви останніх місяців війни, горить Європа, падають на полі бою сотні тисяч солдат – а НКВД полює за кількома групками християн, які через ту вогненну хуртовину намагаються вивезти у вільний світ український переклад Біблії. Це може стати сюжетом детективного серіалу: автомобільні перегони, перестрілки, отрута у склянці, засніжені альпійські перевали, складні дипломатичні ігри, резиденти різних розвідок і контррозвідок – і все тільки для того, щоби знищити український переклад Біблії. Адже більшовицька влада добре розуміла, яка це могутня ідеологічна сила – Святе Письмо зрозумілою народові мовою.

Один екземпляр машинопису таки досяг Америки. Усі інші, як і члени всіх груп, загинули. У 1962 році, після багатьох інших утруднень, Огієнків переклад вийшов-таки масовим друком і став улюбленим читанням нашої діаспори. До Радянського Союзу він потрапляв хіба що контрабандою. Нині ж праця митрополита Іларіона є трохи не в кожній українській домівці.
Владика встиг емігрувати у Новий Світ. Його обрали главою Української греко-православної церкви в Канаді (тепер вона у складі Вселенського патріархату), митрополитом Вінніпезьким. Лиш кілька слів про його подальшу діяльність: створення Богословського товариства, Колегії Апостола Андрія, що готувала священиків для православного українства за кордоном, півтори тисячі самих тільки назв наукових праць (одна з них, до прикладу, – десятитомна «Історія церковнослов'янської мови»), численні художні твори…

Скільки встиг цей великий українець і великий християнин! Дехто скаже: так Огієнко ж був такий талановитий і такий освічений. Але кожному вчителеві варто пам'ятати, що й серед його учнів можуть бути такі ж обдаровані діти, і його завдання – виявити цей талант і підтримати його. Бо серед мільйонів українських школярів знайдуться тисячі майбутніх Огієнків, і тоді вже Україна ніколи не вмре, хоч би як того прагнули «наші воріженьки».

В. І. Гребенюк, літературний редактор науково-методичного вісника «Педагогічний пошук»

«Педагогічний пошук»

Назад

 

top