search
top

Назад

Відгук на книгу» Діяння небожителів» Мирослава Кратка

Книга цікава, потрібна і написана з правильних позицій. У ній викладено усю багатотисячолітню історію людства, його добрих і злих діл. Щоб узятися за таке, треба було мати відвагу. Автор її мав, з чим його поздоровляємо.

Однак маю кілька зауважень.

Автор заявляє, що його провідниками були Вергілій і Данте. Не знаю, як на рахунок Вергілія, але добре помітним є вплив Дантової «Божественної комедії» в перекладі на українську Євгена Дроб'язка. Як і в Дроб'язка, в Брата Віктора лексика ускладнена, містить рідкісні (і часто спеціально для рими створені) словоформи, що значно утруднює читання. Над кожним таким словом, буває, треба добре подумати, щоб зрозуміти його суть. Та якщо Дроб'язко удавався до цього, щоб зберегти в перекладі форму Дантових терцин, то в Брата Віктора такої необхідності не було.

В анотації сказано, що книга розрахована на поціновувачів добірного. Це справді так. Та не знаю, чи будуть ці поціновувачі цінувати поєднання в одному тексті, часто поруч, термінів сучасної фізики (нейтрино, проміле тощо) зі словами молитви. До того зустрічаються і явно незрозумілі вирази на зразок: «без ока вже лишив одну зіницю». Як відомо, зіниця – це частина ока, отвір у його роговиці, через який світлові промені потрапляють на кристалик, і як можна зіницю залишити без ока, трудно збагнути. Подібних прикладів можна навести ще кілька.

У главі «Хресна дорога єднання», на мою думку, надто натуралістично подано мордування і вбивство польського ксьондза-єзуїта українськими козаками. Про причини багатовікової польсько-української боротьби, яка виливалася у такі звірячі розправи, в автора сказано якось глухо:

О, скільки гніву, підступів і злоби
(чи пак «патріотичности» абощо)
явили світові народи оба,
хоч кожен нібито ішов на прощу!

Зате виразно сказано про садизм українців, а присутність серед убивців «безвусих джур» створює враження, що садизм для українців є природною, генетично зумовленою національною рисою:

Якийсь козак, чи то садист-п'яниця
(було їх кілька, ще й безвусі джури),
без ока вже лишив одну зіницю
й до кості вирізав йому тонзуру.

Втім, таке ставлення до провин «воріженьків» і до провин своїх типове для нас, українців, і Брат Віктор не становить тут винятку. Побажаємо йому в майбутньому уникати таких недоліків.

Мирослав Кратко,
доктор фізико-математичних наук
2.04.2012 р.

Назад

 

top